А хто хоче Гандзю знати,
Прошу мене запитати,
Я вам скажу правду щиру,
Тільки прошу, дайте віру.

Така красна, яко рожа,
Як тополя, така гожа,
А в рум’янці така сила,
Що всі цвіти погасила.

Зуби, яко перла чисті,
Циці тверді і паристі,
А все тіло, як день, біле,
Куди глянеш – всюди миле.

Там-то Гандзя, там-то зух,
Там-то письо, як пампух,
Там-то брови, там-то очі,
Цілуй, цілуй, ще ся хоче.

Як я Гандзю не зобачу,
То ся тужу, то ся плачу,
Скоро Гандзя на мня гляне,
То вся туга перестане.

Як я з Гандзею зійдуся,
Тоді ж то я утішуся;
Там-то брови, там-то очі,
Цілуй, цілуй, ще ся хоче!

Ой най ся багач не хвалить,
Що мене Гандзя позбавить;
Не возьме ми жадна сила,
Бо ми Гандзя, бігме, мила!