Дорікає мене мати, мене мати,
Що я досі нежонатий, нежонатий.
А все собі гуляю, все гуляю,
Бо козацькі вуса маю, вуса маю.

Я маю вуса, чорні вуса,
Чом же мені не гулять.
Я маю вуса, гарні вуса,
Чом же не козакувать.
Я маю вуса, чорні вуса,
Чом же мені не гулять.
Я маю вуса, гарні вуса,
Чом же не козакувать.

Я не винний, що поробиш, що поробиш,
Мої вуса довподоби, довподоби
І жінкам, і молодицям, молодицям,
Чорнобровим, білолицим, білолицим.

Я маю вуса, чорні вуса,
Чом же мені не гулять.
Я маю вуса, гарні вуса,
Чом же не козакувать.

Подивись, дівчино люба, моя люба,
Хоч уже немаю чуба, свого чуба.
Та поки я маю вуса, маю вуса,
Бо, єй - богу, не женюсь, не женюся.

Я маю вуса, чорні вуса,
Чом же мені не гулять.
Я маю вуса, гарні вуса,
Чом же не козакувать.
Я маю вуса, чорні вуса,
Чом же мені не гулять.
Я маю вуса, гарні вуса,
Чом же не козакувать.

Дорікає мене мати, мене мати,
Що я досі нежонатий, нежонатий.
А все собі гуляю, все гуляю,
Бо козацькі вуса маю, вуса маю.

Я маю вуса, чорні вуса,
Чом же мені не гулять.
Я маю вуса, гарні вуса,
Чом же не козакувать.
Я маю вуса, чорні вуса,
Чом же мені не гулять.
Я маю вуса, гарні вуса,
Чом же не козакувать