Якось я ішов додому із гульні,
Бачу сидить чорт пухлатий та й на пні.
Подивився, озирнувся, що робить,
Мабуть, треба було мені менше пить.

Приспів:
Ой, горілка, ой, горілка,
Ой, горілка, як сльоза,
Вип'єш чарку, вип'єш другу -
І поїде голова.

Я до нього та й тихенько підійшов,
А він мені каже "Будь, Петро, здоров!"
Три рази кихикнув ,руку простяга,
Встань, Петро, на ноги, бо Микола - я.

Приспів.

А я думаю, не може цього буть,
Бо Миколою чортяку не назвуть.
Зараз я тебе, чортяка, та й провчу,
Візьму тебе я за роги та й втоплю.

Приспів.

А Микола той, як крикне, "Чи ти не здурів!
Нащо ж мені ліве вухо відкрутив?"
Та як трісне та як свисне мені в вухо він
І одразу я тверезий, де й подівся хміль.

Приспів.

Ось в таку пригоду та й потрапив, друзі, я,
Під очима синьо і болить голова.
Бідному Миколі пенсію плачу,
А собі я носа місяць ще лічу.

Приспів.