Був собі Бандьора
Петро сі називав,
Він часто виходив з лісу, -
Стадо в лісі ховав.
Ой я хвора, страшно хвора,
Бо люблю Петра Бандьора,
Ой я хвора, страшно хвора,
Бо люблю Бандьора!

Як закрутить вусом, -
Враз лечу у рай!
А як пригорне до серця,
Хоч с хати утікай
Ой я хвора, страшно хвора,
Бо люблю Петра Бандьора,
Ой я хвора, страшно хвора,
Бо люблю Бандьора!

А як часом стане
З лівої ноги,
То уже всі в лісі знають,-
Мерці всі вороги.
Ой я хвора, страшно хвора,
Бо люблю Петра Бандьора,
Ой я хвора, страшно хвора,
Бо люблю Бандьора!