Вступ: Am Am
F F E7

Ти скаAmзав нам: забудьте всі прокляття й страх.
ЗнайAmдіть десять праведників в цих містах.
Моє Fслово надійне і тверде, як мідь.
Я Fвсе порішаю, ви E7просто знайдіть.

Але Amперший праведник піймався на гачок.
AmДругий праведник помер від балачок.
FТретього партнери потопили у лайні —
Не найFкраща смерть, та на віE7йні, як на війні.

ЧеAmтвертий знав, що всім увірветься терпець,
AmПершим сів на електричний стілець.
FПʼятий праведник не відав, що творив,
А судFді і психіатрам поміж E7іншим говорив:

Приспів:
    Я Amзнаю, GБоже, Amщо таке Gдно.
    AmВсім давGно уAmсе все оGдно.
    УAmсі давGно чеAmкають кінGця.
N.C.
До тебе тут ставляться, як до мерця.

    Тому Dпросто Cзнищуй, Dпросто паCли,
    ЦерDковні Cмури, Dтемні ваCли.
    ЖитDтя одCне, ніDяк не миCне.
    FЗнищуй мене, давай, E7знищуй мене.

Програш: Am Am
F F E7

Ми Amслухали уважно твою волю благу.
AmНаше життя — ранкове сонце на снігу.
FНаші розпʼяття — кольоровий метал.
Ти з Fнами — Боже шарлаE7танів і катал.

Але Amшостий праведник ховався від усіх.
AmСьомий виявився просто псих.
FВосьмий із девʼятим утворили сімʼю.
ДеFсятий напоровся на розE7тяжку свою.

І Amось ми стоїмо серед туману та роси.
Та Amслухаємо всі ці безтурботні голоси.
FДивимось як сонце проступає із імли.
ПиFтань немає. E7Просто пали.

Приспів:
    Я Amзнаю, GБоже, Amщо таке Gдно.
    AmВсім давGно уAmсе все оGдно.
    УAmсі давGно чеAmкають кінGця.
N.C.
До тебе тут ставляться, як до мерця.

    Тому Dпросто Cзнищуй, Dпросто паCли,
    ЦерDковні Cмури, Dтемні ваCли.
    ЖитDтя одCне, ніDяк не миCне.
    FЗнищуй мене, давай, E7знищуй мене.

    Я Amзнаю, GБоже, Amщо таке Gдно.
    AmВсім давGно уAmсе все оGдно.
    УAmсі давGно чеAmкають кінGця.
N.C.
До тебе тут ставляться, як до мерця.

    Тому Dпросто Cзнищуй, Dпросто паCли,
    ЦерDковні Cмури, Dтемні ваCли.
    ЖитDтя одCне, ніDяк не миCне.
    FЗнищуй мене, давай, E7знищуй мене.

Кода: Am Am
F F E7
Am Am
F F E7