Зайнялося повітря повір’ям,
впали в землю зогнилі хрести...
Полетіло із демонів пір’я,
і над Летою знялись мости...

Запалали вогні на Парнасі,
і постали вітрів круговерті.
Із’явились землі іпостасі,
і пекельнії сцени відверті
ждуть безсмертних...
ждуть тільки безсмертних...

Смертні ж – смерті,
як завжди, ждуть смерті...
Захлинаються власною кров’ю,
службу правлять у купольній церкві,
насолоджуються власною грою...

І земля із земною із грою
не здіймає доверху вже очі,
ще не досить їй перегною...
Жде лиш ночі, чекає лиш ночі,
щоб продовжить кривавую гру,
марить тінню і пестить мару...
А до неба немає їй діла,
бо хрести на Голготі зогнили...
бо хрести на Голготі зогнили...
бо хрести на Голготі зогнили...