Де ви,
боги?
буйні
в травні?
В траві
влажній
я б ліг
у ніг
твоїх,
Мов колонади до гори.

Це було у вісімдесят другому,
Я їхав у пазику разом з другом
З Черкас до Кременчугу,
Бачу, ти сидиш в углу.

Відразу я тебе помітив,
Неначе сонце в очі світить,
Що сказати тобі, я не знав,
Довго слова в голові шукав.

Шукав, м’яв, їв квитка.
До тебе сідає товста тітка.
Горами, луками стрибає дорога.
Не швидко, не швидко, заради Бога!

Я боявся тебе облишити,
Я кохаю тебе, чи чуєш ти?
Так схотілося у ту мить
Навіть забутися,
впасти до тих
ніг,
Мов колонади до гори.

Коли керує
серце,
це
є!
Є!