Ні, я не чистокровний українець:
Кров багатьох народів в мені є.
Та корінним себе я відчуваю,
Бо Україна – то життя моє!

Бо я люблю її лани безкраї
І дуб зелений, що в гаю шумить.
Її своїм я серцем відчуваю
Й покинути не можу ні на мить!

Я зрісся із її народом любим,
Із мовою, що піснею дзвенить.
І часто уві сні мені здається,
Що шабля і в моїй руці блищить!

Я увібрав у себе влучний гумор,
Завзятість, бережливість є в мені,
Й душа широка і хитринка в вусах,
Люблю відчути радість у вині.

Мені буває соромно і гірко,
Коли шматок собі хтось хоче ухопить,
Коли навіть і чисті українці
Не відчувають, як то: "Гай шумить".

Та хай я і не чистий українець, –
Моя країна в серці в мене є!
Я разом з нею в радості і в горі,
Бо Україна – то життя моє!