Забрівши у хащі, закутаний у вітер,
Накритий небом і обмотаний піснями
Лежу, мов мудрий лис, під папороті квітом |
І стигну, і холону, і твердну в білий камінь. | (2)

Рослинних рік підноситься зелена повінь,
Годин, комет і листя безперервний лопіт.
Заллє мене потоп, розчавить білим сонцем |
І тіло стане вуглем, з пісні буде попіл. | (2)

Прокотяться, як лава, тисячні століття,
Де ми жили, ростимуть без наймення пальми.
І вугіль з наших тіл цвістиме чорним квіттям, |
Задзвонять в моє серце джагани в копальні. | (3)