Якби на Полтві була маринарка
Якби в ній пливав золотий човен
А веслувала молода батярка
Там би втопив сі батяр не їден

Не пожалів би’м злотого на білєт
Не пожалів би’м другого на біс
Я би тримав її за ніжний філєт
І аж до ранку з човника не зліз

Пливе човен...

Пливе човен під оперним театром
В далекий світ несе його вода
До Гонолюлю або на Суматру
Греби греби кобіто молода

Душа батярска рве сі на свободу
Душа батярска прагне на човен
Та під землею несе Полтва воду
І в ній нема нічого крім гівен

Пливе човен...