Зайшло, зайшло да й сонячко,
Да й не сяє.
Там Митрико кониченька
Да й сідлає.

Да й сідлає.
Да й прийшов його да й батечко,
Да й питає.

Да й питає.
– Ой куда ти, мій синочок,
Да й гадаєш?

Да й гадаєш.
Що ти цього кониченька
Да й сідлаєш.

Да й сідлаєш.
– Да сідлаю я кониченька
Свого, не твого.

Свого, не твого.
Да й поїду в доріженьку
Щасливую.

Щасливую.
Да й по Надюшку молоденьку,
Вродливую.