Як зірву я з рожі квітку та й пустю на воду.
Пливи же, пливи же, з рожі квітка, аж до мого ро(ду).

Пливла, пливла з рожі квітка та й стала кружиться.
Вийшла же мати же воду брати та й стала дивить(ся).

Ой чого же з рожі квітка на воді зав’яла?
Мабуть же, моя же рідна дочка, горечко узна(ла)?

Чи я в тебе, ненька моя, платки поносила,
Що ти мене та й отдала, щоб я голоси(ла)?

Чи я в тебе, ненька моя, високого росту,
Чом ти мене не втопила з високого мос(ту)?

Чи я в тебе, ненька моя, грядок не копала,
Що ти мене сюди дала, де я не бажа(на)?

Ти думаєш, ненька моя, що я там не плачу?
Як я вийду за ворота, стеженьки не ба(чу).