То не сокіл ясний,
Молодець прекрасний
На подвір’я іде.

Народивсь щасливий,
Удався красивий
Один в батька синок.

Добрий розум має,
Він усіх вітає,
Як зустрінеться.

Ще й кучері чорні
І рухи проворні,
Кониченька сідла.

Коника сідлає
Та з двора з’їжджає,
Їде свататись.

По дорозі ранній,
В голубім жупані,
Кониченьком грає.

Батогом махає,
Коня підганяє,
Летить соколом.

У двір заїжджає,
Дівка зустрічає
Та й до хати веде.

У хату заводить
Та й за столик содить,
Пригоща його.

Він дівчину свата,
Дівчина багата
Ще й пригожая.

Теща його любе,
Тесть його голубе
Й дочку віддає.

Та дочку Оксану,
Батькову коханку,
Щоб щаслива була.