– Та ой уже, ненько, та й вже не раненько,
Чом мене не вчиш, ненько?
Ей, та й уже, ненько, вже не раненько,
Чом мене не вчиш, ненько?

Та чом мене не вчиш та й не научаєш,
Як свекорку й годити?
Ей, чом мене не вчиш, не научаєш,
Як свекорку й годити?

– Я ж тебе учила та ще й научала
Учора ізвечора.
Ей, я тебе учила ще й научала
Учора ізвечора.

Та свекорку годить – та головку глядіть,
Годи, доненько, й годи.
Ей, свекорку й годить – головку й глядіть,
Годи, доненько, й годи.

А свекрусі годить – та постільку стелить,
Годи, доненько, й годи.
Ей, свекрусі годить – постільку стелить,
Годи, доненько, й годи.

Що діверку годить – хусточку пери,
Годи, доненько, й годи.
Ей, діверку годить – хусточку пери,
Годи, доненько, й годи.

А зовиці годить – та й кісоньку плети,
Годи, доненько, й годи.
Ей, годи, доненько, всім зарівненько,
Щоб не було гнівненько.