Та ой ходила же та й Наташа по крутій горі
Та ой погонела же та й селезнеко тихо й по водє.

– Ой гиля, гиля, селезнику, тихо й по водє.
Ой прибудь, прибудь, та мій батенько, сеї вечір к мєнє.

– Ой рад би я, дитя ж моє, прибути к тобі,
Та й насипано же та й сирой землі на груди мої.

Та ой кланяйся же, дитя моє, чужій чужині.
Ой нехай дають та й порядочок бєдній сиротє.

– Та ой кланялася, мій батеньку, не раз та й не три,
Та не дають ой же та й порядочок такого, як ти.