Та колький терен, колький терен, не тесаний,
До нової світлиці принесений.

Та й уступила у той терен Галиночка,
Та вдарила об одвірок голівочку.

Та й вдарила, та й заголосила:
– Ой Боже мій, що я наробила?

Ой Боже мій, що я наробила?
Покинула, кого я любила.

А кого я та родом не знала,
Тепер йому дружиною стала.

Ой хто ходе пізно, не раненько,
То той сидить до мене близенько.

А хто ходе та ой за сонечка,
Тепер сидить та край віконечка.