Суботонька, неділенька, як один день.
Сумувала та Галина увесь тиждень.

– Ой як мені сумувати перестати,
Ой як мені свекра батьком та й називати?

Назову я свекра батьком миленьким отцем,
А він мені рідним отцем та й не буде.

А він мені рідним отцем та й не буде,
На вулицю гулять мене та й не пусте.

Ой хоть пусте, ой хоть пусте да пригрозе:
– Іди, іди, чуже дитя, не барися.

Іди, іди, чуже дитя, не барися,
А в сінечках на порозі завернися.

А в сінечках на порозі завернися,
А як ввійдеш у світлоньку, поклонися.

– Ой спасибі, мій батеньку, погуляла,
Молодої да челяді не видала.