Ой у полі, у широкому,
В колодєзі же й, у глибокому.

Там Маруся же водиченьку брала,
З голубцями же тихо й розмовляла.

– Ви, голубці, ви сизесенькі,
Ви, братіки же, ви ріднесенькі.

Ой як би ж моя ненька й знала,
То вона би міні же вечерять прислала.

Хоч місяцем, хоть зірницею,
Хоть братіком, хоть сестрицею.

А братіка та й дома ж немає,
А братіка же та й дома ж немає.

А сестриця же та дороги не знає,
А сестриця же та й дороги не знає.