Ой ходила та Мар’єчка
Та по городу. Ги!

Та й вирвала дві віточки
Та з вонограду. Ги!

Сама пішла до батенька
На пораду. Ги!

– Порадь мене, мій батеньку,
Як сам бачиш. Ги!

Не раз, не два ти по мені
Та заплачеш. Ги!

Що навесні та садочки
Та цвістимуть. Ги!

Там дівочки та віночки
Та вестимуть. Ги!

Мимо твох та воріток
Та нестимуть. Ги!

А мене ж там, молодої,
Та й не буде. Ги!

Тільки твому та серденьку
Тяжко буде. Ги!