Мовила, говорила
Ярая пшениця:
Не подоба моя
У стозі стояти,
Але подоба моя
У короваю розростати.
Мовила, говорила
Червона калина:
Не подоба моя,
У лузі стояти,
Але подоба моя
У коровая сіяти.
Де ти калино росла?
Щось така красна,
Тонка, висока,
Листьом широка?
У лузі при керници,
При студеній водици,
Від вітру буйненького,
Від дощу дрібненького,
Від сонця ясненького!
Десь дівчино росла?
Щось така красна?
У тата в холодочку,
При солодкім медочку!