Котилося ой дві зьорочки з неба
Та й упали додолу же,
Та й упали додол(у).

Журилася та дівка молодая
Та й по своєму горю же,
Та по своєму гор(ю).

Ой хто мене, та дівку молодою,
Та й одведе додому же,
Та й одведе додом(у).

Обізвався та й козак молоденький,
Та й на вороном конє же,
Та й на вороном кон(є).

– Веди, веди, ой козак молоденький
Та й веди, не барися же,
Та й веди, не барись.

Ой за мною, та й дівкою молодою,
Та й весь рід зажурився же,
Та й весь рід зажуривсь.

Ой ні так же рід же, а як батько та мати,
Шо нема дочки в хаті же,
Шо нема дочки в хат(і).