– Чого, ненько, ходиш потихеньку?
Чого же, ненько же, ходиш потихеніку?
Чого же, ненько же, плачиш жалібненіку?

– Ой як міні тихо не ходити?
Ой як міні же тяжко не тужити?
Ой як міні же тяжко же не тужити?

Одну собі та й дочечку мала,
Одну же собі же та й дочечку мала –
За один вечір її потеряла.

Не за вечір, а за вечірочок,
Не за вечір же, а за вечірочок
Утіряла же з розочки цвіточок.

Не за вечір, а за половину,
Не за вечір же, а за половину
Утіряла же рідную дитину.