Дощ-дощиці сльози ллє, мені суму надає,
Розділити хоче сум поміж срібних своїх струн.
Струни срібнії дзвенять і акордом гомонять:
"Вийди, вийди поміж нас, злийся з нами, твій же час".

Приспів:
Це наш час, це наш час,
Це наш час, це наш час.

Хочу злитися з дощем, гомоніти разом з ним,
Розділити серця щем, поділитися вогнем,
Дощ змиває всі сліди, говорили ми разом,
А кохання - назавжди і даровано обом.

Приспів.

Вперше яблуні той цвіт він бентежив нас обох.
Через довгу низку літ ми згадаємо наш крок.
Взявшись за руки пливем і політ у нас стрімкий.
Поцілунок наш терпкий, ми повторюємся в час.

Приспів. (2)

Один подих, один рух, дві усмішки, як одна, |
Для кохання - один дух і одна завжди весна, |
Літо теж одне й зима, все одне у нас обох, | (2)
Дехто каже: "Це міраж", - не погоджуйсь, |
То наш час. |

Приспів. (3)