Скільки думок, скільки непрошених,
Скільки зерна та не пророщено...
Скільки думок, скільки непрошених,
Скільки зерна та  не пророщено...
Скільки машин, назавжди зламаних,
Скільки людей на моїй пам'яті...
Я обираю  собі вбрання,
Ти з нею бачишся востаннє...

Приспів:
Ти не впізнаєш мене,
В мене кольорові сни тепер,
А в очах глибина
Від блакитних озер!..
Ти не впізнаєш мене,
Кров немов гаряче золото,
А тепер прощавай!
Нас не бачить ніхто.

Люди встають і одягаються,
Люди назад не повертаються...

Приспів.

З холодними долонями ти,
А я жива! Жива і не залізна!
Цій душі в твоїх долонях тісно!