Щовечора в тиші храму
Молився старий монах.
У небо летів думками,
Тремтіла сльоза в очах.
За тих, кому важко й скрутно,
За тих, в кого в серці – лід,
Молитву складав нечутно,
Благав за людей і світ.

Приспів:
Господи, Ти подай
Спраглій молитві крил,
Птахом летить нехай
І набирає сил.
Хай до небес сягне
Щирих благань політ.
Кожен нехай збагне:
Змінить молитва світ.

Загасла свіча у храмі...
І хтось усміхнувся знов,
А той, хто блукав гріхами,
Дорогу життя знайшов.
Один переміг у битві,
Ще інший – любов пізнав...
Це відповідь на молитву
Небесний Отець давав.

Приспів.