AmРушив поїзд в далEеку дорAmогу,
Сколихнувся вагDmон і помчEав...
ЯAm в останній вже Dmраз подивG7ився
На те Cвсе, що так вEірно кохAmав.

Ти сумна на пероні стояла,
Вітер коси твої розплітав,
На очах в тебе сльози блищали –
Ти ридала, я тяжко зітхав.

Прощавай, моя люба дівчино,
Бо я їду в далекі краї.
І, напевно, не раз я згадаю
Твоє личко і очі сумні.

Коли поїзд в степу загуркоче,
Пригадаються знову мені
Звук гітари у місячній ночі,
Поцілунки гарячі твої.