Коли грали коломийок
У Карпатах на задвір’ях,
Свої коси ти умила
Васильковим сонцезіллям.

І тепер, як в снах казкових,
І зимою, й теплим літом
У Карпатах веселкових
Васильковим квітнеш цвітом.

За снігами в зелен-трави
Прибереш своє подвір’я,
І на світлий співо-травень
Дочекаєшся весілля.

Вийдеш ти до коломийки
У фаті ромашко-білій –
І захочуть всі умитись
Васильковим сонцезіллям.