Хіба у тому вся вина, що ти надвечір вже п’яна?
А тут нема провини, бо гуляє Україна.
Короткий день, така довга ніч...
Сплетіння тіл... та аналіз на ВІЛ...

До тебе завітає дивний сон,
Гостинь-гостинь за святковим столом.
По тебе заїде червона карета...
Здиміла в руці дорога сигарета...
Загуляють вітри, розпутні та грішні,
Читатимуть зп’яну твої білі вірші.
Мовчить телефон неначе помер,
В цю ніч він єдиний у тебе партнер.

А хтось стоїть за полем, проклинає свою долю...
Мовчить чиясь зозуля – всі ті роки промайнули.
А за вікном гукають хлопці,
Чекають з хати, щоб з тобою переспати.

До тебе зайдуть незнайомі люди,
Нап’ються води із брудної посуди.
Посидять на лаві, зіграють у шахи,
Знімуть з твого тіла старенькії лахи...
Шоколад на столі, а на дворі світанок
Збирає в обійми своїх полонянок.
Надворі лукаво всміхнеться гадалка...
Сьогодні коньяк, завтра вже мінералка...