ВGmулиці міста засипані снігомF#, 
По снігу люди бігали,
ХодFmили собі цілий день хто куди,
Без зCадньої думки лишали сліди.
КGmожен слід - інша людина,
F#Інша секунда, інша година.
ЦікFmаво, якщо по слідам цих піти,
КудCи вони можуть мене привести?

СGmумно, коли нема
ХF#олодно, коли зима
НапFmевно, щоб було знов чCарівно
Має бути часом
СGmумно, коли нема
ХF#олодно, коли зима
НапFmевно, щоб було знов чCарівно
Має бути сумно

Люди ходять по своїх маршрутах,
Зустрічаються то там, то тут.
Рідше, частіше, як на світлофорах,
Часом кивають, а часом говорять,
Часом дороги їх паралельні.
Вечір, ніч, ранок і день,
Люди до себе, як сніг прилипають,
Сліди розійшлися - і люди скучають

Сумно, коли нема
Холодно, коли зима
Напевно, щоб було знов чарівно
Має бути часом
Сумно, коли нема
Холодно, коли зима
Напевно, щоб було знов чарівно
Має бути сумно

Люди є різні, їх так багато,
А по слідах ти не можеш впізнати.
За ким ти підеш і, як воно буде?
Далеко зайдеш, чи скоро забудеш?
Сліди є маленькі і є глибокі,
На декілька днів і на тисячі років.
Хочеться так наступати на землю,
Ніколи не мріючи, щоби їх стерли...

Gm F# Fm C
Gm F# Fm C

Сумно, коли нема
Холодно, коли зима
Напевно, щоб було знов чарівно
Має бути часом
Сумно, коли нема
Холодно, коли зима
Напевно, щоб було знов чарівно
Має бути сумно

Сумно...
Холодно...
Напевно...
Сумно... Сумно...
Холодно....
Напевно, щоб було знов чарівно
Має бути сумно