Біль відчаю хвилею котиться зверху,
Кидає на вітер нетлінні слова,
На трупах стою і очікую смерті,
О боже, я бачу кусок кістяка.

Розплаяна плоть в неземному конверті
Летить у безвихідь, зникає в пітьмі,
Я знову у фальші думок кругoверті
Очікую бога, а топлюсь в багні.

Засмоктують сохлі мої почуття,
Страхіттями живлять вже мертву ідею,
Душа відлітає кудись в небуття,
А плоть...
Душа відлітає кудись в небуття,
А плоть...
Плоть вже розклалася, злившись з землею,
Злившись з землею.