Чом мені тяжко? Чом мені нудно?
Чом серце плаче, ридає, кричить?
Мов дитя голодне, серце моє трудне,
Чого ти бажаєш? Що тебе болить?
Чи пити, чи їсти, чи спатоньки хочеш?
Засни, моє серце, навіки засни
Не вкрите, розбите, а люд навісний
Нехай скаженіє!
Закрий, серце, очі!

Приспів:
Доле, де ти! Доле, де ти? |
Нема ніякої... |
Коли доброї жаль, Боже, |
То дай злої, злої! | (2)

Не дай спати ходячому,
Серцем завмирати,
І гнилою колодою по світу валятись,
А дай жити, серцем жити
І людей любити,
А коли, то проклинать
І світ запалити!

Приспів.

Дай! Дай!

Страшно впасти у кайдани,
Умирать в неволі,
А ще гірше — спати, спати
І спати на волі,
І заснути навік-віки,
І сліду не кинуть
Ніякого, однаково:
Чи жив, чи загинув!

Приспів.

То дай злої, злої!

Минають дні, минають ночі,
Минає літо, шелестить
Пожовкле листя, гаснуть очі,
Заснули думи, серце спить,
Серце спить... Серце спить...
Серце спить...

І все заснуло, і не знаю:
Чи я живу, чи доживаю,
Чи так по світу волочусь,
Бо вже не плачу й не сміюсь?..
Не сміюсь!..

Приспів. (2)

То дай злої, злої! То дай злої, злої!
Злої!