Я стою з усіма в одній шерензі,
Я говорю з ними на одному слензі,
Я схожий на тих, що попереду й позаду,
Я не маю права на гнів і зраду.
Короткі слова у бій виганяють,
Я тримаю автомат та набоїв немає,
Я не можу повернутися більше назад,
Бо за мною стоїть бетонна стіна!

Приспів:
Висока стіна за моєю спиною |
Повертає обличчям до поля бою. |
Під нею складали голови свої |
Ті наївні, що хотіли перемоги на війні. | (2)

Я не знаю нікого, хто зі мною поруч,
Я не можу подивитись ні ліворуч, ні праворуч.
Я біжу в туман, я в туман стріляю,
Я нічого не бачу і давно не відчуваю.
На руках моїх кров невинних людей,
Що прийшли сюди заради жмені грошей,
Ще вчорашні друзі сьогодні покидають,
Вони у своїх тепер стріляють!

Приспів.

Цей голос, за нами, пропаде, розтане,
Лиш відгук, примарний, не буде, останнім.
За віру, за силу, ми впали в могилу,
А нам не простили, всіх наших помилок.
Смиренні солдати хотіли повстати,
Лиш їм не звикати карати, вбивати.
Хто думав, хто знає, кого він, кидає,
Далеко втікає, і вже не згадає,
Поразки зазнає...
Командири в погонах - рокові спекулянти
Продавали душі за брудні діаманти,
Сиділи в кабінетах і чекали видовищ,
Діставали кайф від кривавих побоїщ.
Вони говорили чужою мовою
Та в кріслах не мали спокою.
Вони знали, що назад дороги нема,
Відчували, що позаду бетонна стіна...

Приспів.

Перемоги на війні!..