Як повіяв буйний вітер,
З дерев листя поздував,
Що найкращі свої літа
Я по тюрмах змарнував.

Рости, рости, черемшино,
Широко ся розвивай,
Будь здорова, матусенько,
Свого сина забувай.

Гуляй, гуляй, моя мила,
Про мене не забувай,
Бо я сиджу у неволі,
За Вкраїну, рідний край.

З України вітер віє,
А мені тут все-одно,
День і вечір вартовії
Стережуть моє вікно.

Не стережіть, вартовії,
Бо я звідси не втечу,
Бо тут грати залізнії –
Зломити їх не зможу.

Бо тут грати залізнії,
Ще й з доброго заліза,
Не проломлю, не пролізу
Без долота, без ножа.

Просидів я один рочок,
Просидів я другий рік,
Прийшли брати-українці
Визволяти мя на світ.

Одну браму розломили,
Другу браму рознесли,
Взяли мене за рученьки
Та й на волю вивели.

А як мене визволяли,
Та й на волю я вийшов,
Розпрощався я навіки
З тов проклятою тюрмов.

Україно, Україно,
Україно, краю мій,
Я за тебе, Україно,
Муки тяжкії терпів.