Як мені прийдеться вмерти,
Життя віддати за край,
Будьте ласка, та поховайте
Мене в зеленому гаї.

Мене в гаю поховайте,
Щоб де-колись із весною
Хоч пташина заспіває
Сумну пісню наді мною.

Бо пташина без родини,
Нічого вона не знає,
Бо в тій скелі, тій неприступній,
Мене ніхто тут не знає.

І висипіть ми могилу,
Високий хрест ми поставте,
На тім хресті прибийте дошку
І такі слова подайте.

"Тут січовик спочиває
Із гарячої любові,
Впав в борбі за Україну,
Зносив тяжкії окови".

І ще до того додайте
Ім’я, котре я маю,
Рік і місяць, де я родився,
І день, котрий я вмираю.

А мою вірну могилу
Пташки звеселять зі співом,
А ти, друже, коли там будеш,
Змов "Богородице Діво..."