У неволі тяжкій
Партизан молодий
Умирає з кривавої рани,
Йому жаль лиш було,
Що могилу його
Занесуть буйні вітри снігами.

Він свій край так любив,
Там дівчину лишив,
Сам поїхав в чужину вмирати,
Коли ворог лихий
Рідний край дорогий
Став вогнем і мечем руйнувати.

Пройде років зо три
І холодні вітри
Занесуть ту могилу снігами,
Хто ж то міг би прийти
І цвітів принести
На могилу оцю партизана?