У лісі між кущами,
Виходячи на край,
Два юних партизани
Почули крик "стріляй".

В погідний день раненько
Із ліса йде луна,
Там сонечко ясненьке
Проміння розкида.

Понурий ліс шумує,
Шумить вода, гуде –
Недобре щось віщує,
Тривожна хвиля йде.

І так урано-вранці
Розбіглися вони,
Українські повстанці,
На різні сторони.

Один біжить лісочком
Під шум сухих листків,
В горі понад поточком
Стріляв на ворогів.

Другий – через дорогу
Та й через поле в ліс.
Йому на допомогу
Служить вірненький кріс.

Він тричі обертався,
На ногу приклякав.
Завзято відбивався,
На ворогів стріляв.

Нараз гаряча куля
Прошила йому бік,
Почув він серед поля,
Що вже кінчиться вік.

Добившися до лісу,
Сів собі не пеньку,
Схилившися на кріса,
Чекав на смерть свою.

На доказ Молдована
Прийшли там вороги
І тіло партизана
Схилилось до ноги.

Річка бистра шумує,
Ліс ся сколихнув...
А ворог бенкетує...
Повстанець вже не чув.