Старенька ненька плаче, тужить,
Дівчина плаче молода.
Кати московські запалили
І наші села, і міста.

Забрали сина молодого,
В дівчини милого взяли,
Не вернеться уже ніколи,
Кого чекісти повели.

Не сам один в тюрму попався,
Три сотні друзів разом з ним –
Сини найкращі України
З гарячим серцем степовим.

Криваво вранці сонце сходить,
І в місті гомін ожива,
Тоді чекісти починають
Свої пекельнії жнива.

По десять разом їх виводять,
Мотор, як завжди, загудів...
І ще раз: "Слава Україні!"...
І мертві падають долів.