Сонце сходить і заходить,
А в моїй тюрмі темно,
Вдень і вночі вартовії
Стережуть моє вікно.

Стережіте, стережіте,
Я вам звідси не втечу,
Бо кайдани є тяжкії,
Я зламать їх не можу.

Як повіяв буйний вітер,
Та й настала свобода,
Прийшли браття-українці
Визволять мене з ярма.

Одну браму відімкнули,
Другу браму рознесли,
Взяли мене за рученьки
Та й на волю вивели.

Як я вийшов з тої тюрми,
То я ревно заплакав,
Що найкращі свої літа
Я у тюрмі змарнував.

Ой лишив я сина вдома
Коло мами рідної,
А тепер його не пізнаю
Він на коні воронім.

Він на коню вороненькім,
Бо він стрілець січовий.
Він боровся за Вкраїну,
За Вкраїнський нарід свій.