– Пусти м’я (2) нехай гляну,
Яка гарна дівоча краса.
В неї зір чарівний, обнімілий,
По плечах розпущена коса.

– А ти їдеш, мене покидаєш,
А я вірно любила тебе.
Спогадай лиш останнє прощання,
Говорив, що не лишиш мене.

– Вірю, вірю, дівчино рідная,
Що ти щиро любила мене,
Тепер мушу служити Вкраїні,
Чи ж навік покидаю тебе?

Стане воля, воскресне Вкраїна
Й засіяє нам сонце в степах
І не буде вже більше страждання
По ворожих московських тюрмах.