Проводжала раз дівчинонька
Свого милого в УПА –
Коня веде, зброю несе,
В руці хустка вишита.

Шовком хустка мереженая,
Щоб старостів пов’язать:
"Візьми її, мій соколе,
Будеш мене споминать.

На постою, чи у бою
Друзів своїх бережи!
Гори, луги та оселі
Від ворогів захисти!"

Україно, рідна ненько,
Тобі вірно присягнем,
Що за волю, кращу долю
В бій завзятий ми підем.