Ой війна, війна, ще й яка страшна,
Мала жінка мужа – ще з війни нема.

Не плач ти, жінко, не плач, не журись,
Маєш дрібні діти – з ними й веселись.

Маєш дрібні діти – з ними й веселись,
Клякни на коліна, Богу молись.

Ой війна, війна, ще й яка страшна,
Мала мати сина – ще з війни нема.

Не ридай ти, мамцю, не плач, не журись,
Твій син на Вкраїні в окопах лежить.

Твій син десь далеко, в окопах лежить,
Його кров червона на грудях кипить.

Червона та кровця на грудях кипить,
Просить товариша, щоб його добить.

"Друже, мій ти друже, як тя добивать?
За тобою плаче отець твій і мать".

Плаче отець, мати і родина вся,
А дівчина мила за тобов вмира.