Ой там під Одесом
Старий дуб стояв,
А під тим же дубом
Повстанець лежав.

Лежить він умовчки.
Може, він не спить,
Золотії кудра
Вітер шелестить.

Біля нього мати
У траві стоїть
Та й до свого сина
Тихо говорить:

– Ой, сину ж, мій сину,
Сину мій Андрію,
Я ж тебе гляділа,
Тебе берегла,
А тепер мого повстанця
Могила взяла.