Ой там, на горі, там на високій,
Там, де дубовий хрест стоїть,
А під хрестом тим – зелена рожа
Зелена рожа, білий цвіт.

Ой то не рожа, то не зелена
І то не рожі білий цвіт,
То тії сльози, сльози дівочі,
Що вона плаче день і ніч.

Ой там, на горі, там на високій,
Там, де дубовий хрест стоїть,
А під тим хрестом там стрілець вбитий,
Біленьким снігом прикритий.

Прийшла до нього миленька його
Та й починає плакати:
"Вставай, вставай же ти, мій миленький,
Щось тобі маю сказати".

"А я не встану, ти, моя мила,
Бо я не можу вставати:
На руках – рани, серце – зболене
І я тут маю вмирати".

Як несли його та й до церковці,
Там поставили на стілець,
Дівчина вклякла перед престолом:
"Благословіть нас тут, вітець".

"Благословіть нас, батьку і мати,
Вся молодого родина,
Бо я жива йду з ним у могилу,
Я його вірно любила".