Ой піду я, піду та поміж ланами,
Нарву я пшениці й маку з волошками.
Та піду я дальше в глибини лісами
Аж туди, де стежки сходяться ярами.

Під хрестом з берези – спільна там могила,
А в ній спочивають стрільці Беркута.
Він посередині – з вірними друзями,
Біля нього лежить брат вірний дружини.

На хрест я віночок виплету з блаватів,
У стіп покладу я волошків і маків.
Знаєш ти, курінний, хто це передав?
Кому ти у серці навіки зістав!