Ніч минає, сонце сходить –
Командир наш з нами все,
Чоти, сотні і загони
Він до бою поведе.

Знай, наїзнику неситий,
Хто господар тих земель.
На Волині й в Полтавщині
Проснув вже ся батько Хмель.

Довбуш з Карпат обізвався,
Юних легенів зове,
Поліщук у своїх борах
Кулеметами січе.

Ми не хочем твої Волги,
Ні Варшави чи Москви,
Тільки геть із України,
В свої нетра проч іди.

Добре знаєш, де є межі!
Україна – це наш край!
Сиди в себе, в своїй лежі...
Наших земель не чіпай.

Ми повстанці молодії
Не вагались зброю взять,
Волю для свого народу
Життям власним захищать.