Люба матусе, я все про тебе
Думками лину як ніч, так день.
Тебе я бачу в своїй уяві,
А голос чую твоїх пісень.

Ти колисала мене, матусе,
Як я в колисці була колись,
Яка ж ти, нене, була щаслива!
Ой час веселий хоч раз приснись.

Ти колисала мене, матусе,
І пригортала до грудей.
Не одну нічку ти недоспала,
Я сон зганяла з твоїх очей.

І пригадала дні дівочі,
Як мені косу заплітала ти,
Тепер у тюрмі щодня і ночі
Цю косу смичать мені кати.

І біле личко синіє, пухне,
Щодня і ночі нагайка рве,
Пропала, нене, не май надії,
Бо твоя доня вже тут помре.

І не побачиш мене в віночку,
Дружки до шлюбу не поведуть,
У тюрмі темній кати замучать,
Без труни в землю мя вкладуть.

І не побачиш моєї могили,
Вінок з барвінку ти не сплетеш,
Кати прокляті тобі не скажуть,
І мя ніколи не віднайдеш.

Люба матусе! Будь горда з того,
Що я вмираю за нарід свій,
Я не призналась тут ні про кого,
Щоби знущався проклятий змій.

Ще раз, матусе, прощай, кохана!
Мене смертельний піт залива,
Уста поблідли, ох, болить рана,
Й твоя доня вже не жива.