Козак перед боєм поправить стремена,
Одягне козацьке вбрання.
По-перше, козак поцілує дівчину,
А потім погладить коня.

Коня приголубить: "Прощайте, світлиці,
Де соком налиті сади".
– Козак, дай коню вороному напиться
Із річки холодной води.

– Бувай же здорова, я скоро вернуся,
Як тільки не згину в бою.
Як сіра пташина в саду защебече,
Я знову до тебе вернусь.

Махнув він хусткою: "Бувай же здорова!"
А сльози котились з очей.
А кінь вороний б’є копитами в землю,
В гаю заспівав соловей.

Козацьку китайку закинув за плечі,
А кінь вороний заіржав.
А вітер буйненький роздув йому чуба,
Козацький жупан розкидав.