А в неділю дуже рано вітерець повіває Повстанські
Текст пісні
А в неділю дуже рано вітерець повіває,
Там молодий козаченько житами втікає.
Він втікає, він прямує в невеличку хату,
А в тій хаті він дістане геройську заплату.
За молодим козаченьком у погоні гнали,
Молодого козаченька аж на стрих загнали.
Обступили ляхи хату, стали ся радити,
Щоб з молодим козаченьком хату запалити.
Горить хата, горить хата і вогонь мететься,
А молодий козаченько з ворогами б’ється.
Ой збив він коменданта, забив комісара,
Розлетілась по Вкраїні Пукалова слава.
Як вже хата догоріла, стала пригасати,
Взяли гаком за личенько, витягнули з хати.
Як вони го витягнули засмаглені руки,
Положили на травицю: "Маєш, збую, муки!".
Взяли його за рученьки, в авто положили,
Дали йому два защики: "Він ще буде жити".
Дали йому два защики, серце підтримати,
Бо ще будуть в Бережанах протокол складати.
Як вкладали до машини, він махнув рукою,
Попрощався з Українов, з ненькою старою:
"Прощай, рідна Україно, прощай, рідна ненько,
Мушу нині помирати за тебе, серденько.
Я боровся із ляхами, доки було сили,
Доки мене в чужій хаті живцем не спалили".
Широкою дорогою авта загуділи,
Взяли тіло козацькеє, не знати, де діли.
А як прийшла та сумная звістка,
Що Лопатинський в бою впав,
Сумом занеслась Україна,
А Львів і Київ заридав.
А там далеко за кордоном
Сидить Бандера при столі...
Він думу думає важкую,
Чи Лопатинський вже в краї?
Чи вже збираються сотнями,
Полками вільні козаки,
Чи гострять ножі, як з Богданом,
Нові Ґонти й Залізняки?
Злітають круки на Вкраїну –
Москви голоднії вовки,
На них, мов буря, вилітають
Бандерові вірні орли.
Там молодий козаченько житами втікає.
Він втікає, він прямує в невеличку хату,
А в тій хаті він дістане геройську заплату.
За молодим козаченьком у погоні гнали,
Молодого козаченька аж на стрих загнали.
Обступили ляхи хату, стали ся радити,
Щоб з молодим козаченьком хату запалити.
Горить хата, горить хата і вогонь мететься,
А молодий козаченько з ворогами б’ється.
Ой збив він коменданта, забив комісара,
Розлетілась по Вкраїні Пукалова слава.
Як вже хата догоріла, стала пригасати,
Взяли гаком за личенько, витягнули з хати.
Як вони го витягнули засмаглені руки,
Положили на травицю: "Маєш, збую, муки!".
Взяли його за рученьки, в авто положили,
Дали йому два защики: "Він ще буде жити".
Дали йому два защики, серце підтримати,
Бо ще будуть в Бережанах протокол складати.
Як вкладали до машини, він махнув рукою,
Попрощався з Українов, з ненькою старою:
"Прощай, рідна Україно, прощай, рідна ненько,
Мушу нині помирати за тебе, серденько.
Я боровся із ляхами, доки було сили,
Доки мене в чужій хаті живцем не спалили".
Широкою дорогою авта загуділи,
Взяли тіло козацькеє, не знати, де діли.
А як прийшла та сумная звістка,
Що Лопатинський в бою впав,
Сумом занеслась Україна,
А Львів і Київ заридав.
А там далеко за кордоном
Сидить Бандера при столі...
Він думу думає важкую,
Чи Лопатинський вже в краї?
Чи вже збираються сотнями,
Полками вільні козаки,
Чи гострять ножі, як з Богданом,
Нові Ґонти й Залізняки?
Злітають круки на Вкраїну –
Москви голоднії вовки,
На них, мов буря, вилітають
Бандерові вірні орли.
Внески:
Найпопулярніші пісні Повстанські
- 11 За Україну!
- 12 Чи то грім загримів, чи то вітер зашумів
- 13 Гей, там на горі Січ іде [7]
- 14 О Україно, о люба ненько [2]
- 15 О Україно, о люба ненько [1]
- 16 За Україну з вогнем завзяття
- 17 За Україну, за її волю
- 18 То не грім загримів, то не дзвін задзвенів
- 19 Спіть, хлопці, спіть, хлопці
- 20 Був собі бандьора