Заплакали карі очі
В далеку задивлені путь,
Там тихим шляхом опівночі
Повстанці на Волинь ідуть.

Дівчина головку склонила,
Буйну кучеряву на грудь,
Бувайте здорові, соколи,
Щаслива вояцька вам путь.

Нараз серед темної ночі
Враз заграв різко кулемет,
Ще пострілів кілька — і тихо,
Чути лиш вибухи гранат.

Аж тут серед темного бору
Виходять два хлопці малі,
Приносять німецьку машинку,
Прийміть у ряди нас, друзі.

Нам батька германці убили,
Замучили матір торік,
Нас двоє у лісі лишилось,
Жертвуєм Вкраїні свій вік.

Стріляти ми вмієм, вчив батько,
Гранати умієм кидать,
Нам воля воскресне з кайданів,
За волю не страшно вмирать.

Старий сотник глянув на діти,
З очей покотилась сльоза,
Цілує в чоло очайдухів,
Дарує на двох нагана.