Як-небудь прикритий
Сирою землею
Щирий син родини
Спочива під нею:

Пробите серденько
Кулями-стрілами,
Не кипить крівцею
Життя джерелами.

І хреста немає...
Могила чорнява
Свіжою травою
Уже заростає...

Не прийде сестриця
Поплакать на неї,
Не знайде матуся
Могили тієї.

Тільки клен високий
І плаче зорьою,
І кропить могилу
Чистою росою...

Спи собі, забутий!
Серце не озветься,
І чесная помста
З нього не поллється.

Браття! Задля волі,
Для життя родини
Не жаль положити
Голови в могилу.